moy_compas (moy_compas) wrote,
moy_compas
moy_compas

Листівки з Амстердама

Я ніколи не хотіла в Амстердам, уявляла перманентно погану погоду, кофішопи і вітрини з дівчатами і думала "брррр..." Відгуки друзів щодо нього теж були різні й неоднозначні. Аж тут нас раптом туди занесло, і неочікувано воно "лягло" - на душу, на настрій, трохи навіть на філософію життя, хоча кожне місто й кожна філософія прекрасні по-своєму.




Що в Амстердамі багато велосипедів, знають, певно, всі - але важко уявити, наскільки їх там багато. Різноманітні ровери - здебільшого стрункі "міські", і не в найкращому стані - навалені купами на всіх вулицях і площах, прикріплені вздовж перил мостів і взагалі за кожен вільний сантиметр огорожі. Найбільша загадка - як люди примудряються знаходити свої!



Інша несподіванка - це повний релакс на вулицях Амстердама. Нетипова для західної Європи відсутність як діловитості, так і снобізму. Спокій, який був би схожий на барселонську сієсту, але в умовах мінливої дощової погоди набуває більш тихих і медитативних рис.


Можливо, десь в Амстердамі є ділові райони, де затягнуті в костюми люди пунктуально вирішують ділові питання. Але центр Амстердама точно їм не належить. Він належить веселим компаніям, немитим довговолосим музикантам, дівчатам на великах у спідничках (а часом і в хіджабах!) і усіляким "неформатним" людям, від яких заражаєшся спокоєм і свободою.



Їсти в Амстердамі радять індонезійську їжу, так що ми взяли рістафель - набір з багатьох невеличких страв. Щойно нам на терасу принесли замовлення, як пекуче сонце сховалося за хмарами і дедалі впевненіше застукотіли великі краплі дощу. Поки ми підсувалися до стіни і думали, як перенести всі ці блюдечка всередину, над нами непомітно виїхав дах - очевидно, голландцям не звикати до мінливої погоди.



Ну і тюльпани, звісно - з півтора кіло амстердамського щастя!



Трохи загубившись у часі, ми мусили вже бігти на вокзал. На щастя, біля вокзалу ще лишався резерв часу, і ми таки реалізували ще один намір - зайти до браун-кафе. Воно виявилось крайньо брунатним. У закіптюженій кімнатці голландські пролетарі мирно потягували вже N-ний бокал пива, а до мого "бонусного" печивка до кави відразу матеріалізувався песик господині, чи то бульмастиф, чи стаффордський тер"єр. Печивком я добровільно поділилася.



А найстаріший будиночок в Амстердамі привітно махає вікнами - приїжджайте!

Tags: амстердам, путешествия, снимаю
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments