blue dress

Листівки з Амстердама

Я ніколи не хотіла в Амстердам, уявляла перманентно погану погоду, кофішопи і вітрини з дівчатами і думала "брррр..." Відгуки друзів щодо нього теж були різні й неоднозначні. Аж тут нас раптом туди занесло, і неочікувано воно "лягло" - на душу, на настрій, трохи навіть на філософію життя, хоча кожне місто й кожна філософія прекрасні по-своєму.




Що в Амстердамі багато велосипедів, знають, певно, всі - але важко уявити, наскільки їх там багато. Різноманітні ровери - здебільшого стрункі "міські", і не в найкращому стані - навалені купами на всіх вулицях і площах, прикріплені вздовж перил мостів і взагалі за кожен вільний сантиметр огорожі. Найбільша загадка - як люди примудряються знаходити свої!

Collapse )

blue dress

Про Емірати і шейхів

Поки є трохи натхнення, напишу про феномен Еміратів, з яких нещодавно повернулася. Бо читаю зараз книжку Jim Krane Dubai і не перестаю охати й ахати. Круту країну побудували, що й казати. Переказую все за цією книжкою.

l-2077

Collapse )
blue dress

Гарні і Гегард

Останнім часом синхронність у френдстрічці зашкалює, і мабуть вже багато хто бачив ці перлини Вірменії, але поділюсь і своїм сприйняттям. Отже, прокинувшись зранку і побачивши у вікні густий туман, ми передумали їхати до монастиря Хор Вірап дивитись на Арарат, а натомість обрали менш погодозалежний маршрут. У межах годинної поїздки від Єревана (яку ми виконали, як буржуї, на таксі - воно тут дуже дешеве) знаходяться старовинний храм Гарні і монастирський комплекс Гегард.

DSC_7212

Гарні - язичницький храм на честь бога Мітри, побудований у 1-му столітті н.е. на грецький манер. Знаходиться посеред надзвичайно красивого однойменного межигір'я, відомого також базальтовими колонами. Наразі є музеєм з захоплюючими краєвидами і геніальним музичним супроводом з колонок, що задав нам настрій на день.
Collapse )
blue dress

Пейзажі Вірменії

Дорога Тбілісі-Єреван по мальовничості може потягатися з якимось Амальфійским узбережжям чи норвезькою "дорогою троллів". М"якенькі і пухнасті грузинські пагорби поступово вищають, суворішають, подекуди нависають стінами з обох боків. Дорога в"ється серпантином прямо під обривом, а над машиною змикають густе осіннє листя дбайливо висаджені дерева. Містечка й села туляться у вузеньких розщелинах, навіть не в долинах, а прямо по схилах, де низовини вистачає лише дорозі і невеликій бурхливій річечці. Навіть гірські корови вже не стрибають по узгір'ям, як у Грузії - закруто.

Потім гори трохи розступаються, відкриваючи оксамитові пасовиська і величні вершини. Мало де я бачила таке різноманіття і красу рельєфу (90 відсотків території країни знаходиться вище 1000 м над рівнем моря). Тільки іноді дуже хотілося прибрати з Вірменії іржаві каркаси недобудов, руїни радянського минулого, промислові об'єкти апокаліптичного вигляду - щоб ніщо не псувало цих чудес природи...

DSC_6984

Collapse )
blue dress

Арарат

Зізнаюся, у Вірменію мене поволік якийсь напівсвідомий "пунктик" - мені обов"язково треба було побачити Арарат. Колись випадково натрапила на якісь фотографії в інтернеті й була вражена - ці величні правильні конуси (їх два, малий і великий), завислі над містом, гігантські, як міраж - і, як міраж, то з"являються, то щезають, залежно від погодних умов і прозорості повітря... Душа народу, його найкрасномовніший символ - і так само красномовно він зараз поза досяжністю, у ворожій Туреччині, у 32 км від вірменського кордону. Ось він, прямо тут - але не торкнешся і не поставиш своєї ноги на цю біблійну гору...

DSC_7090

Collapse )
blue dress

Про WizzAir і Цхалтубо

Розповідь про нашу мандрівку Грузією і Вірменією почну з кінця - того чарівного київського туману 26.10.2013, через який літак компанії WizzAir не вилетів з Жулян до Кутаїсі і, відповідно, не зміг привезти нас назад до Києва. Напишу докладно, може, комусь знадобиться.

DSC_7548

Collapse )
blue dress

Under Wonder

Сто років вже не писала ресторанних відгуків, але нещодавно потрапила в заклад, який приємно вразив. Думаю, більшість киян, як і я, повз нього ходили, бо знаходиться він на перехресті багатьох доріг - площі Л.Толстого, прямо біля виходу з метро. Мова йде про Under Wonder.

На власному сайті (який до речі, міг би бути й краще - з таким чарівним, магічним світлом у верхній залі ставити титульним фото підземелля якось дивно, імхо), назва закладу перекладається як "Під враженням", але в мене відразу ж сформувалася стійка асоціація з керолівським Wonderland - аристократично, цікаво і - зовсім трошечки, навіть не підходячи до межі ризику, але все ж - готично.

DSC_6135

Collapse )
blue dress

17 мгновений Москвы

Моя поездка в Москву – свежее доказательство того, что нельзя составлять мнение о городе на основе The Village, топовых блогов и расхожих стереотипов. А мнение рисовало Москву огромным, ужасно дорогим и достаточно бездушным мегаполисом, где обитают либо хипстеры, либо миллионеры в дорогих машинах. Опыт показал, что ближе всего к истине дороговизна – хотя и тут не без исключений в виде Икеи, дешевых книг и абсолютно бесплатных милых «плюшек» для населения. А вот с душой у Москвы как раз все в порядке, как и с чистотой, простором и разнообразием культурной программы. Поделюсь впечатлениями в формате любимых (или показательных) моментов.

1. Начну с моего места обитания, которое во многом, наверное, определило столь "интеллигентные" впечатления от города. Жила я скромно, в главном корпусе МГУ (ну ладно, не под самым шпилем, в правом крыле), где живут наши родственники, сотрудники МГУ то ли в третьем, то ли в четвертом поколении.

Вид из окна моей спальни и с подушки в потолок:)

IMG_1079-horz

Collapse )